Академический Украинский Музыкально-Драматический театр им. Т. Г. Шевченко

Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка засновано у 1918 році у Києві як перший професійний театр України, який отримав статус державного, згідно із законом уряду Української держави від 23 серпня 1918 року, про що свідчить «Державний вісник» №42,43 (ЦДАВО, фонд 2201, опис 1, справа 61, аркуші 37,40) і мав назву Державний драматичний театр України.

У 1919 році Державний драматичний театр було перейменовано у Перший державний драматичний театр України ім. Т.Г.Шевченка. У перші роки театром керували головний режисер О.Загаров та  І.Мар’яненко (директор театру).  У  20-ті роки у театрі служили корифеї:  А.Хорошун,  Г. Борисоглібська, С.Паньківський, Г.Мещерська, Ф.Левицький,  Л.Гаккебуш, М.Тінський, О.Сердюк, О.Смирнов, Г.Маринич, Є.Сидоренко, О.Зініна, І. Замичковський, К. Бережний та інші особистості. На афіші театру серед п’єс вітчизняної і зарубіжної класики були такі вистави: «Лісова пісня» Л.Українки, якою почав свою діяльність театр у листопаді 1918 року, «Гайдамаки» Т.Шевченка у постановці режисера Леся Курбаса, «Гріх», «Брехня», «Дисгармонія» В.Винниченка, «Ревізор» М.Гоголя, «Примари» Г.Ібсена, «Ткачі» Г.Гауптмана, «Мірандоліна» К.Гольдоні, «Тартюф» Ж.-Б.Мольєра.  У 1921-1926 рр. трупа успішно гастролює по Україні.

У 1927-1928 рр. театр переїздить до  м. Дніпропетровськ. У репертуарі  того часу твори української, російської та західноєвропейської класики, а також модерного напряму. У 30-х роках здійснювали постановки режисери: О.Дикий (Москва), І.Терентьєв (Ленінград), Г.Юра і К.Кошевський (Київ), М.Буторін, Л.Южанський, І.Микитенко, І.Юхименко, В.Галицький та інші.

Під час Великої Вітчизняної війни дві концертні бригади на чолі з головним режисером І.Кобринським та народною артисткою України З. Хрукаловою дали більше 300 концертів на фронті.

У 1944 році театр повертається з евакуації до зруйнованого Дніпропетровська і продовжує свою роботу, збираючи аншлаги. Успіхом у глядачів користувалися переважно оперети та комедії: «Запорожець за Дунаєм» Г.Артемовського, «Майська ніч» М.Старицького,  «Трембіта» Ю.Мілютіна, «Вільний вітер» І.Дунаєвського. Багато з них не сходили з афіш протягом десятиліть. Театр гастролював  і за межами України, зокрема, виїжджав до Ленінграда (1946, 1956 рр.). Розквітали  самобутні особистості: режисери К.Капатський, Д.Лазуренко, О.Сумароков актори Л.Задніпровський, М.Садовський, З.Хрукалова, В.Кам’янецький, С.Ващук, П.Масоха, М.Ільченко, І.Михлик, А.Білгород-ський,  О.Аведіков, А.Верменич, В.Овчаренко, Н.Мамай, Г.Козловська, Н.Горна, У.Калініченко, їхні послідовники - К.Карпенко, Л.Бондаренко та інші.

У 50-ті роки до трупи приєдналися випускники Дніпропетровського театрального училища,  а саме: С.Станкевич, Г.Березанська, А.Пуліна, В.Божко, А.Максимова, Л. Вершиніна.

Молоде покоління шестидесятників, таких як І.Казнадій (гол. реж. 1962-1967 рр.), артисти С.Мартинова, О.Петренко, Л.Стилик,  В.Баєнко, Л.Кушкова, В.Шевченко, Ю.Критенко, пізніше В.Чечот ( випускники Київського державного театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого), М.Стороженко, Е.Воробйов, П.Кулик  органічно влилося в  колектив шевченківців. Афіша поповнилася романтичними спектаклями: «Тарас Бульба» за М.Гоголем, «Марина» М.Зарудного, «Розсудіть нас люди» О. Андрєєва, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра,  «Фараони» О.Коломійця та інші.

Головними режисерами в 70-х роках  були І.Кобринський, В.Божко, О.Горбенко. На довгі роки шевченківцями стали актори: В.Курилов, Г.Босенко, О.Ситченко, М.Корольков, М.Постолака, Ж.Дмитренко Г.Маслюк, Л. Бєлінська, В.Сушко. До них приєдналася нова плеяда  випускників Київського державного театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого: В. Ковтуненко, М.Чернявський, В.Хроменко, С.Загородня.  У трупі з’явилися артистки М.Проценко, Н.Ніколаєва, Л.Чайка та ін. Репертуар, окрім української  класики, складався із  п’єс   на тему Великої Вітчизняної війни, а саме: «Голубі олені» О.Коломійця, «Тил» М.Зарудного, «Хазяйка» М.Гараєвої у постановці режисера В.Сміяна, «Солдатська вдова» В.Анкілова (реж. А.Литко), «Берег» Ю.Бондарєва (реж. О.Горбенко) «Кравцов» О.Коломійця (реж. В.Божко).

У 1979 році відбулася реконструкція театру за проектом архітекторів Є. Яшунського і В.Халявського. На фасаді театру скульптором Ю.Павловим створені барельєфи на теми етапних постановок.

На початку 80-х років режисери зверталися до внутрішнього світу героїв, виявляли причини знецінення моральних цінностей, досліджували проблеми духовних пошуків сучасника у виставах «Кафедра» В.Врублевської, «Енергійні люди» В.Шукшина,  «Піч на колесі» Н.Семенової, «Лавка» А.Гельмана (реж. О.Михайлов). Серед зарубіжної класики попитом у глядачів користувалися «Тев’є-молочник» Шолом-Алейхема (реж. В.Сміян), «Молода хазяйка Ніскавуорі» Х.Вуолійокі (реж. Гр.Богомаз-Бабій), «З коханням не жар-тують» П.Кальдерона, «Двоє на гойдалці» У.Гібсона, «Моя дорога Памела» Дж. Патрика (реж. О.Михайлов) та інші. Головними режисерами  80-х років   були А.Литко, А.Москаленко, М.Волошин. У трупі тих часів такі актори: О.Гончаров, В.Варламов, О.Копитіна, В.Головченко, В.Кривошапов, Н.Іващенко, С.Кузнєцова та інші.

У різні роки у театрі працювали директори: І.Насікан, О.Гришкін, В.Бруханський та інші головні диригенти: О.Родинський, А.Батюк, І.Шмат, А.Мірзоян, Н.Нусбаум, Ю.Алєксєєв, В.Коритько, Ю.Кутєпов та інші художники: М.Корольов, В.Зюзін, Л.Скрип-ка,  Є.Пожар, І.Шулик, Л.Овсянникова, В.Козловський, А.Пеньковський та інші.

Після проголошення незалежності України у 90-х роках у репертуарі з’являються п'єси за творами  письменників, які за радянських часів були «persona non grata», напри-клад, драма «Маруся Чурай» за однойменним твором Ліни Костенко. Глядач знайомиться також із виставою про життя історика Дмитра Яворницького «Народжений під знаком Скорпіона» В.Савченка. Спектакль «Мазепа – гетьман України» за Б.Лепким (постановка головного режисера театру, засл. діяча мистецтв України В.Божка) отримав міжнародну мистецьку премію ім. П.Орлика.

У 1993 році на приміщенні театру (з боку вулиці ім. Леніна) з'являються погруддя Г.Сковороди, І.Франка, Л.Українки, В.Винниченка та В.Стуса, створені скульптором К.Чеканьовим.

Декілька років поспіль актори театру отримували вищі нагороди на фестивалі Придніпров’я «Січеславна». Так, у 1998 році народний артист України Василь Чечот отримав ґран-прі «Січеславна» за роль Пузиря у комедії «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, а в 2000 році – народний артист України Михайло Чернявський за роль Миколи у спектаклі «Украдене щастя» І.Франка (режисер вистав – засл. діяч мистецтв України А.Канцедайло). У 2001 році володарем ґран-прі «Січеславна» стала народна артистка України Л.Кушкова за свою моновиставу «Кайдашиха» за повістю І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

У перше десятиріччя  ХХІ ст.  світ побачили спектаклі головного режисера Анатолія Канцедайла, такі як «Автобус» О.Стратієва, «Стережися лева» Я.Стельмаха, «Новосельці» («Мамаша») М.Кропивницького, «Історія Отелло»Л.Іцелєва, «Ромео і Жасмин» О.Гавроша та інші. Успіх у глядача мали  роботи режисера Лідії Кушкової, наприклад: «Конкурс» О.Галіна, «Страсті за Торчаловим» М.Воронова, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Лісова пісня» Л.Українки, «Запороги» В.Веретенникова, «Сільва» І.Кальмана,  та інші. Вистави «Назар Стодоля» і «Хазяїн» (реж.А.Канцедайло) у 2003 р. побачили київські глядачі в приміщенні театру       ім. І.Франка, а у 2004 – виставу «Запороги», яка  була знята там  як телефільм.  Постановки цікавих вистав здійснювали також і запрошені режисери: Гр.Богомаз-Бабій, С.Чулков, Ю.Кочевенко та інші.

У 2004 році театр набув статусу академічного.

У 2005 році відбулась прем’єра оперети «Аршин мал алан» У. Гаджибекова (реж. Лідія Кушкова, гол. диригент – засл. діяч мистецтв України Ю.Кутєпов, худ. – І.Шулик, хореограф – В.Грекова), створена за підтримки Дніпропетровського відділення Ліги азербайджанців України. На прем’єрі був присутній посол Азербайджанської Республіки в Україні Талят Алієв. Вистава присвячена 120-й річниці з дня народження композитора Узеїра Гаджибекова.

До 192-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка у 2006 році Л. Кушкова здійснила постановку вистави-концерту «Бал», присвяченої життю і творчості геніального поета.

Восени 2007 року шевченківці взяли участь у міжнародному театральному фестивалі «Кримський ковчег» з виставою «Джокер» Г.Запольської та у міжнародному фестивалі «Данапріс» (м. Запоріжжя) і отримали почесні відзнаки та дипломи.

Cьогодні театр очолює директор-художній керівник театру, народний артист України, кандидат мистецтвознавства, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Валерій Ковтуненко. Головний режисер – заслужений діяч мистецтв України Анатолій Канцедайло, режисер-постановник – нар. арт. України, лауреат премії ім. М.Зань-ковецької, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня Лідія Кушкова, головний диригент – Юрій Бєднік, балетмейстер-постановник – В’ячеслав Івлюшкін, заступник директора з художньо-постановочної частини – заслужений працівник культури України Володимир Бобров, зав. трупою – Раїса Постолака.

У театрі працюють високопрофесійні актори,  оркестр та балет. У  трупі – народні артисти України: режисер-постановник Л.Кушкова, В.Крачковський, Г.Маслюк, М.Чернявський заслужені артисти України: Н.Тафі, Н.Ніколаєва, В.Бережницький, Л.Бєлінська, В.Гунькін, І.Медяник, Ж.Дмитренко, М.Постолака, В.Сушко, В.Мойсеєнко провідні майстри сцени: Л.Булдигіна, С.Дрожаков, О.Вербова, В.Головко, О.Радочинська, О.Петровська  та  інші артисти драми.

Шевченківці успішно   гастролюють по Україні. Маршрути пролягли до  таких міст, як Бердянськ, Полтава, Нікополь, Кременчук, Комсомольськ, Кіровоград, Одеса,  міста Криму. Восени року театр здійснив гастрольний тур по Тернопільській, Волинській та Рівненській областях.

Театр отримує нагороди на різноманітних  театральних фестивалях і конкурсах, таких як: «Мельпомена Таврії» (м.Херсон), «Січеславна» (м.Дніпропетровськ), «Данапріс» (м.Запоріжжя), «Лесині джерела» (м.Новоград-Волинський) та інші.

Репертуар театру сьогодні досить різноманітний – від класики до казок для дітей. Театр проводить просвітницьку та благодійну роботу, бере активну участь у щорічній обласній мистецькій акції «Будуємо нову Дніпропетровщину».

Притаманні музично-драматичному театру ліризм, глибина почуттів, музичність, щирий український   гумор – усе це допомагає глядачу забути  свої проблеми і поринути у світ театру.

До 200-річчя великого поета, художника, філософа, політичного діяча Тараса Шевченка у березні року вийшла вистава Його сіятельство поет Г.Штоня. Відбувся театральний фестиваль Придніпров'я До 200-річчя Великого кобзаря . У фойє театру створено експозицію Наша шевченкіана 1920- .

Открытая группа

Криворожский Академический театр музыкально-пластических искусств «Академия движения» под руководством заслуженных деятелей искусств Украины Антонины и Александра Бельских официально возник в 1994 году в г.

Показать полностью.. Кривом Роге Днепропетровской области (Украина) по решению исполкома Криворожского горсовета. Основной спецификой данного коллектива является пластическая драма, безмолвное существование артиста посредствам языка тела. Театр «Академия движения» является флагманом пластического искусства на Украине. Артистов для своих постановок театр воспитывает сам, поэтому возникла необходимость создания не только творческой мастерской, но и собственной актерской школы основанную на драматическом и хореодраматическом искусстве.

Новаторство Александра Бельского состоит в поиске оригинальной формы создания художественного образа через пантомиму, музыку и балет. Вывереная репертуарная политика, позволили Криворожскому академическому театру музыкально пластических искусств “Академия движения ” занять достойное место в театральной среде Украины, получить уважение и признание на международной сцене.

Но начало “Академии” лежит еще в 1974 году, когда Александр и Антонина Бельские создали в Кривом Роге свою независимую экспериментальную студию, в программу которой вошла разработка театра новых форм – философского направления и пластической метафоры. В 1975 году труппа становится театром-студией. В 1987-ом на базе театра “Двух “А” создается Молодежный театр пластической драмы и таорческая мастерская “Школа движения”. Еще через пять лет Бельские создают “Центр пластических искусств” с собственной материально-технической базой и учебным центром по подготовке актеров пластической драмы. В 1996 году театр стал членом Международной Ассоциации любительского театра AITA под эгидой ЮНЕСКО.

Театр был участником 11-ти международных и 4-х всемирных фестивалей. Он презентовал свое искусство, в частности, на 12-ом Всемирном фестивале молодежи и студентов в Москве (1985) и международном фестивале “Караван Мира” в Ленинграде (1989). Кроме того, театр Бельских инициировал и провел в Кривом Роге несколько театральных фестивалей. международные – “Мим сессия” (1990, 1991) и всеукраинские “Леся Украинка и Театр на меже тысячелетий” (2001) и “Мим-сессия -2003”. На базе театра также дважды состоялась творческая Лаборатория по проблемам пластического театра. а также творческий форум «Поэт тишины», посвященный 90-летию со дня рождения французского мима Марселя Марсо.

За время участия в фестивале–конкурсе на высшую театральную награду Приднепровья “Сiчеславна” (с 1996 года) театр “Академия движения” стал обладателем двух Гран-при (1997 и 2004гг.) за зонг-драму “Капля меда” и пластическую драму “Безсоння”.

Постановки театра очень разнообразны, их горизонт простирается от пластической феерии за гриновскими “Алыми парусами”, зонг-драмы по балладе Ованеса Туманяна “Капля меда”, пластических драм “Страсти по Гоголю”, “Лесина пісня”, “Голос Земли”, “Маленькие трагедии”, “Безсоння”, “Камінний хрест”, “Шинель”. Мим-балетов “Арлекинада” в стиле итальянской комедии масок на музыку А. Вивальди и “Щелкунчик” на музыку П. И. Чайковского, мюзиклов и даже самых сложных представлений в жанре театра абсурда в драматургии С. Беккета.

Криворожский академический театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко

Криворожский академический театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко

Криворожский академический театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко ведет свою историю от создания в 1931 году в Кривом Роге театра «Кривбасс», который практически сразу превратился в культурный центр города. Репертуар театра той эпохи, как водится, состоял в основном из героико-патетических произведений, посвященных трудовым и боевым подвигам советского народа.

С 1966 года театр именуется музыкально-драматическим, а в 1981 году он стал носить свое теперешнее наименование – Театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко. В году театру присвоен статус Академический. И на сегодняшний день полное название театра КРИВОРОЖСКИЙ АКАДЕМИЧЕСКИЙ ТЕАТР ДРАМЫ И МУЗЫКАЛЬНОЙ КОМЕДИИ ИМЕНИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО.

Криворожский академический театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко находится по адресу: Кривой Рог, пр. Карла Маркса, 23. На этой странице Вы можете посмотреть контакты (телефон) компании Криворожский академический театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко , оставить свой отзыв, посмотреть карту проезда к улице Кривой Рог, пр. Карла Маркса, 23 ! Если Вам нравится Криворожский академический театр драмы и музыкальной комедии имени Тараса Шевченко Вы можете поделиться ссылкой с друзьями, а также добавить в свой справочник!

Источники: http://gorod.dp.ua/afisha/place/489, http://vk.com/a_ruhu, http://krivoyrog.glo.ua/cultura/krivorozhskij-akademicheskij-teatr-dramy-i-muzykalnoj-komedii-imeni-tarasa-shevchenko.html